Використання штучного інтелекту при викладанні англійської мови в закладах вищої освіти: теоретичний аналіз проблеми

Анотація

Вступ. Протягом останніх років як у вітчизняній, так і в зарубіжній педагогіці помітно зростає інтерес до викорис-тання інструментів на основі штучного інтелекту (далі – ШІ) у процесі вивчення іноземних мов. Англійська, що зберігає статус основної мови наукової та ділової комунікації у світі, вимагає від викладачів закладів вищої освіти (далі – ЗВО) постійного перегляду й оновлення методичних підходів. Актуальність обраної теми пояснюється тим, що ШІ-технології, зокрема великі мовні моделі, адаптивні платформи та системи автоматичного розпізнавання мовлення, відкривають реальну можливість підлаштовувати освітній процес під потреби конкретного студента, звільняти викладача від частини рутинної роботи й водночас підтримувати мотивацію тих, хто навчається. Метою дослідження є теоре-тичний аналіз педагогічного потенціалу ШІ-інструментів у контексті викладання англійської мови у ЗВО, системати-зація їхніх переваг і ризиків, а також побудова теоретичної моделі інтеграції цих технологій в освітню практику.
Методи. Дослідження здійснено шляхом теоретичного аналізу, систематизації та узагальнення наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів за 2019–2025 роки. Пошук джерел проводився за базами Scopus, Web of Science та Google Scholar. Застосовано методи порівняльного аналізу, класифікації, критичного осмислення сучасного стану проблеми та моделювання для побудови теоретичної моделі інтеграції ШІ в освітній процес.
Результати. Установлено, що найбільший потенціал ШІ-інструменти мають для розвитку навичок писемного мовлення завдяки миттєвому зворотному зв'язку й адаптивності алгоритмів, дещо менший – для читання та поповнення лексичного запасу, і найскромніший – для усної комунікації та аудіювання. Систематизовано основні переваги інтеграції ШІ (персоналізація навчання, зниження мовної тривожності, збільшення обсягу мовної практики, мотиваційний ефект гейміфікації) і ризики (загроза академічній доброчесності, надмірна залежність від технологій, нерівна цифрова готовність викладачів, "галюцинації" мовних моделей). Запропоновано теоретичну модель інтеграції ШІ-інструментів у процес навчання англійської мови, побудовану на принципі доповнюваності.
Висновки. Опрацьована нами література дає підстави вважати, що вдале поєднання вже перевірених практикою методик навчання іноземної мови з можливостями штучного інтелекту здатне помітно поліпшити мовну підготовку студентів, для яких іноземна мова не є профільною дисципліною. Водночас самі по собі ці інструменти мало що змінять, якщо викладач не буде усвідомлено підходити до їх добору, не привчатиме студентів ставитися до результатів, згенерованих штучним інтелектом, з певною часткою скептицизму і не працюватиме над підвищенням власного рівня володіння цифровими технологіями. Що стосується перспектив, то було б доцільно перевірити описану модель на практиці – у реальних умовах викладання у вітчизняних закладах вищої освіти.