НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО СУТНОСТІ ДОБРОЧЕСНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ

Анотація

Визначено сутність наукових підходів до доброчесності військових посадових осіб. Обґрунтовано, що існування у концепті доброчесності великої кількості оцінних категорій значно ускладнює практичну оцінку рівня доброчесності посадових осіб. Завданням права за таких умов має стати визначення зовнішніх проявів поведінки особи відповідно до дихотомії "правомірна поведінка – порушення правових приписів". Визначено, що роль права у встановленні сутності та конкретних критеріїв доброчесності вирішальна. Завдяки об'єктивації вимог до доброчесності в нормативно-правових актах виникає можливість створити модель правомірної поведінки військовослужбовця і фіксувати ті відхилення від неї, які є проявами недоброчесної поведінки, які можуть як утворювати, так і не утворювати складу самостійних деліктів, відповідальність за які передбачена нормами кримінального законодавства, а також законодавства про адміністративні та дисциплінарні правопорушення. З'ясовано, що можливість реалізувати принципи доброчесності істотнозалежать від якого саме етапу військової служби розпочинається відповідна діяльність, тому для вироблення сталих навичок доброчесної поведінки військовослужбовців у системі військової освіти мають активніше впроваджуватися різноманітні форми занять, метою яких є усвідомлення моральних стандартів професії. Зроблено висновок, що на сьогодні сформувалося декілька наукових підходів до сутності концепту "доброчесність", які розробили представники філософських, педагогічних, психологічних та правових наук. Залежно від методології кожної галузі наукового знання увагу приділено окремим аспектам доброчесності, які можуть бути досліджені інструментальними методами кожної науки. Вирішальну роль з-поміж цих підходів має правова наука, що зумовлено таким: по-перше, у праві існує можливість нормативно-правового закріплення обов'язковості додержання вимог доброчесності на рівні особливих актів – кодексів професійної етики, які мають комплексний морально-правовий характер; по-друге, саме в праві існує модель правомірної поведінки, відхилення від якої є порушенням вимог до доброчесності військової посадової особи; по-третє, саме право регулює юридичну відповідальність військових посадових осіб, що дає змогу встановлювати санкції за конкретні порушення вимог доброчесності; по-четверте, притаманний юриспруденції принцип правової визначеності дає змогу зберегти достатній ступень об'єктивності для визначення меж доброчесної поведінки військових посадових осіб.