МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ ВІЙСЬКОВОГО ПСИХОЛОГА ТА ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА У СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Анотація

Вступ. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби у комплексній допомозі військовослужбовцям, які переживають наслідки бойового стресу, моральної травми й екзистенційних криз, що виникають у процесі виконання бойових завдань. У сучасних умовах війни психологічна допомога й духовна опіка дедалі частіше розглядаються як взаємодоповнювальні ресурси підвищення психологічної стійкості військовослужбовців. Метою статті є теоретичний аналіз взаємодії військового психолога та військового капелана в системі психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України.
Методи. У дослідженні використано теоретичні методи наукового пізнання. Метод аналізу застосовано для вивчення наукових джерел щодо психологічної підтримки військовослужбовців, напрямів діяльності та професійних обов'язків військових психологів і капеланів, а також міжнародного досвіду організації психологічної та духовної допомоги у збройних силах країн-членів НАТО; метод синтезу – для інтеграції отриманих теоретичних положень із метою визначення можливостей міждисциплінарної взаємодії фахівців. Узагальнення та систематизація дали змогу структурувати типові запити військовослужбовців і окреслити сфери професійної компетенції психолога та капелана. Метод порівняння застосовано для зіставлення напрямів діяльності цих фахівців і виявлення точок перетину й відмінностей у їхній діяльності.
Результати. Проаналізовано напрями діяльності та професійні обов'язки військових психологів і військових капеланів і визначено сфери їхньої професійної компетенції у роботі з військовослужбовцями, які переживають наслідки бойового стресу. Установлено, що окремі напрями діяльності капеланського служіння, зокрема літургійно-обрядова діяльність, не мають безпосереднього перетину з діяльністю психолога, проте виконують важливу ціннісно-смислову та стабілізуючу функцію для віруючих військових. Аналіз типових запитів військовослужбовців показав, що їхні переживання мають психологічний, духовно-екзистенційний або комплексний характер. На цій основі запропоновано трикомпонентну модель взаємодії військового психолога й військового капелана, яка передбачає первинне оцінювання запиту військовослужбовця, диференційований супровід залежно від характеру проблеми й інтегративну взаємодію у випадках комплексних психологічних і духовних криз.
Висновки. Ефективна система психологічної підтримки військовослужбовців передбачає координацію діяльності фахівців різного профілю, зокрема психологів і військових капеланів. Запропонована трикомпонентна модель взаємодії може бути використана під час організації психологічного й духовного супроводу військово-службовців у системі психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України.